«Ми із сестрою та братом спочатку не насмілювались зайти до Карітасу, тай мама не дозволяла, ми ж протестанти і не ходимо до звичайної церкви. Через певний час ми знову завітали в центр – лише забрати друга, і вже потім – почали постійно ходити. У Карітасі приймають дітей з різним віросповіданням і не нав’язують свого, мені це сподобалося», – каже 17-річна Соломія.
Соломія навчається на другому курсі Вищого технічного-професійного училища дизайну та будівництва. Проживає із братом, сестрою, мамою та бабусею в квартирі, що розташована у невеликому напівзруйнованому будинку. Їй доводиться ділити простір єдиної спільної кімнати з рештою членів сім`ї. Площа будинку – 36 м², з яких 18 м² – жила площа для 5 різностатевих людей.
Через тісняву у кімнаті та неможливість залишитися на самоті, між членами родини відбуваються конфлікти, сварки, а часами – бійки.
«Для зменшення кількості конфліктів та сварок нам потрібно більше вільного простору, більше кімнат. Треба навчитися підтримувати одне одного, навчитись приділяти увагу, навчитись розуміти та хотіти розуміти один одного», – розмірковує Соломія.
Місця, де Соля може побути на самоті – це закинуті будівлі та дитячий майданчик дитячого садочку у вечірній час, де вона має можливість подумати та послухати музику. На жаль, дім – це лише місце перебування. Тому, коли в сім’ї відбуваються серйозні конфлікти, комфортніше ночувати поза домом, щоб не загострювати ще більші конфлікти.
Вперше у Дитячо-юнацький Соціальний центр у Львові (при проекті «Мобільна робота з молоддю в Україні») Соломія прийшла 2 роки тому.
«Мені стало дуже шкода дітей, які перебувають у зоні війни. Я хочу, щоб в них теж було свято», – розповів причини свого вчинку Ярополк.
Дарувати дітям подарунки на Миколая – це чудова традиція, що сповнена чарівним духом, дитячим щастям та вчить нас всіх безкорисливо обдаровувати тих, кого ми любимо, про кого піклуємось і тих, хто цього потребує. І прикладом тому – наша історія.
Запорізький першокласник Ярополк Гузенко збирав гроші собі на коштовну іграшку «Blade», але коли дізнався від мами про акцію #Діти_дітям, яку проводив Карітас Запоріжжя до Дня Святого Миколая, твердо вирішив допомогти – віддати на подарунки всі накопичені гроші, які він збирав більше року.
«Мені стало дуже шкода дітей, які перебувають у зоні війни», – розповів причини свого вчинку Ярополк, – «Я хочу, щоб в них теж було свято».
Оголошення про благодійну акцію «Діти дітям», яку проводив Карітас Запоріжжя до Дня Святого Миколая, побачила його мама у Фейсбуці. Вона й розповіла сину, як об`єднуються діти Запорізької та Донецької областей, та обмінюються святковими подарунками.
Конструктори «Лего», фломастери та олівці отримали від Ярополка діти-сироти та діти з малозабезпечених родин села Орлівка.
В свою чергу і діти 6 класу Орлівської школи також приготували у відповідь приємний подаруночок для запорізького друга.
Мама Ярополка Олена радіє вчинку свого юного благодійника, та обіцяє не залишити сина без подарунка мрії!
Святий Миколай вчить дарувати радість іншим людям, і щиро даруючи її іншим, наповнювати своє серце радістю і любов’ю.
«Моя помічниця з Карітасу добра, чуйна, турботлива. Як прийде, то одразу питає «що Вам допомогти?». Вона мені прибере, повитирає підлогу, допоможе на кухні. Раніше я ходила до них на чаювання, а зараз вже слабка стала, не можу вдягтись та спуститись на вулицю. А там я зустрічалась з іншими пенсіонерами, мені було дуже приємне таке спілкування”
«Дуже вдячна Карітасу Запоріжжя за нетворкінг, завдяки якому я змогла отримати необхідні знання та успішно продавати свої вироби», – каже Олена Матвєєва.
Олена Матвєєва переїхала в Бердянськ із Донецької області у 2014 році, коли там почалися бойові дії.
На новому місці жінка займалася родиною та улюбленим хобі – в’язанням іграшок. Проте, коли іграшок стало забагато, постало питання: що з ними робити?
Завдяки відвідуванню нетворкінгів із виготовлення та успішної реалізації сувенірної продукції, що проводив Карітас Запоріжжя, Олена отримала необхідні знання з інтернет-продажів.
Ці знання суттєво впливають на збільшення прибутковості. Окрім цього, на нетворкінгу вона познайомилася з учасницями, що вже мають чималий досвід у продажах, та отримала від них важливі поради.
Зараз Олена продає іграшки в інтернеті, і це в неї дуже добре виходить!
Наша героїня вважає, що головне в житті – цілеспрямованість. Навіть попри постійну зайнятість родинними справами Олена знаходить час на улюблене заняття. Наприклад, вона встає о шостій ранку – ще до того, як прокинуться діти й чоловік, щоб виготовити чергову іграшку, бо іншого часу не буде – сім’я вимагає догляду й уваги.
Коли щось не виходить, вона не кидає справу, а наполегливо йде до своєї мети!
