payday

Статистика

На даний момент 38 гостей на сайті
Ukrainian (Ukraine)English (United Kingdom)
Зустріч Клубу людей похилого віку «Надвечір» з нагоди вшанування пам'яті жертв Голодомору. Друк
Середа, 23 грудня 2009, 18:51

27 листопада 2009 року в рамках  проекту «Клуб людей похилого віку «Надвечір» (програма Німецького фонду «Пам'ять. Відповідальність. Майбутнє.») 27 листопада  2009 року  на базі БФ «Карітас Івано-Франківськ УГКЦ» було організовано щотижневу зустріч  людей похилого віку для вшанування пам'яті невинних жертв Голодомору 1932-1933 років. Розпочалася вона, звичайно, проголошенням молитви за упокоєння душ мільйонів наших співвітчизників, які були заморені голодом у ті страшні часи комуністичного режиму, та хвилиною мовчання у знак скорботи.

Запалені під час зустрічі поминальні свічі символізували не лише знак нашої пам'яті , але й вселяли віру і надію, що такого мороку над Україною вже більше не буде, що наше майбутнє вже буде очищене від страждань, страху та смерті. Зустріч спровокувала багато спогадів, адже від голоду страждали у різні часи тоталітарних режимів - і сталінського, і німецько-фашистського. Тому під час зустрічі вдалося зібрати багато цікавого матеріалу про пережите старшим поколінням історичне минуле, яке треба донести нашим дітям, онукам та правнукам.

Зважаючи на те, що учасниками зустрічі були 18 осіб - членів Товариства політичних в'язнів і репресованих та Союзу українок, розповіді базувалися на спогадах про їх перебування у концтаборах або у спец поселеннях. Наприклад, п. Стефанія Гуменюк згадувала про страшні дні допитів, знущань, голоду, холоду,  які їй довелося вистраждати в тюрмі, а потім на засланні. А п. Марія Соколик пригадувала, як вона, будучи маленькою дівчинкою разом з іншими дітками, крадучись, перелазили через обтягнуті колючим дротом мури, за якими працювали їхні матері, щоб з»їсти хоч малесенький шматочок хліба. Але, навіть, і це було дуже небезпечним як для них, так і для батьків, і не завжди вдавалося їм це зробити, частіше доводилося їсти сиру морожену рибу, яка була такою соленою, що її неможливо було їсти. Та голодні діти змушені були хоч якось вгамувати свій голод.

Зрозуміло, що всього почутого неможливо описати кількома реченнями. Щоб зберегти спогади та досвід цих людей, ми проведемо ще не одну зустріч з ними. На майбутнє ми будемо збирати в одній залі теперішнє молоде покоління і покоління таких людей, які заслуговують на нашу увагу та пошану. Запрошуємо всіх бажаючих відвідувати наші зустрічі, бажаючих  налагодити теплі взаємовідносини із людьми, які мають за плечима чималий життєвий досвід і можуть ним поділитися. Давайте будемо вчитися слухати і  чути один одного...

 

 
Усі права застережено Карітас УГКЦ © 2009 м. Івано-Франківськ
Технічна підтримка: © Компанія ІТ-Експерт