payday

Статистика

На даний момент 28 гостей на сайті
Ukrainian (Ukraine)English (United Kingdom)
Італія Друк
Умови та правила працевлаштування іноземців в Італії.
Проблематика імміграції, правового статусу іноземців та їх працевлаштування в Італії регламентується перш за все Законом №286 „Про регулювання імміграції та норми легального статусу іноземців" від 1998 р. (далі у такті - закон №286/1998) та Законом № 189 „Про зміни у законодавстві в галузі імміграції та надання притулку" від 2002 р. (далі у такті - закон №189/2002).

Положення цих документів, зокрема, стаття 3 Закону № 286 передбачають забезпечення іноземним працівникам та членам їх родин, які легально перебувають на території Італії, рівні з італійськими громадянами права та обов'язки в соціальній сфері. Відповідно, контракти на працевлаштування в обов'язковому порядку мають містити низку положень, які зобов'язують роботодавця дбати про страхування життя та здоров'я найманого іноземного працівника, забезпечувати відповідні умови праці у відповідності до європейських стандартів.

Згідно зі ст. 21 закону № 286/1998 та змінами, внесеними до неї законом № 189/2002, в'їзд на територію країни з метою працевлаштування, в т.ч. й у випадках самостійної роботи не підпорядкованого характеру, здійснюється в рамках квот, визначених постановами Ради Міністрів з регулювання потоків працівників з країн - не членів ЄС та нових членів ЄС до Італії.

Так, на 2005 р. італійська сторона надає дозволи на в'їзд 159 000іноземним працівникам, з яких 79 500- для працівників з країн - не членів ЄС та 79 500 - для працівників з країн - нових членів ЄС.

У цій же статті визначається й процедура включення іноземців, які виявили бажання працювати в Італії, до спеціальних списків, що складаються італійськими дипломатичними та консульськими установами у країнах, що уклали з Італією угоди про регулювання міграційних потоків (угоди про працевлаштування) та угоди про реадмісію.

З 21 основного різновиду віз, що видаються італійськими компетентними органами, лише два типи дають право в'їзду до цієї країни з метою працевлаштування.

Віза „залежного" або найманого робітника дозволяє в'їзд на короткий термін (до 90 днів), на більш тривалий фіксований строк (до 365 днів) або довгострокове перебування з відкритим строком (умовно позначається „99 днів") для іноземних громадян, що мають наміри працювати у сфері оплачуваної зайнятості, включаючи артистичну діяльність, домашні послуги, сезонну чи випадкову роботу (готельний бізнес, сільгоспроботи тощо).

Консульська установа видає такий тип візи лише у випадку, якщо дозвернення заявника додається дозвіл на роботу по найму в Італії, виданий роботодавцю Єдиним імміграційним віконцем.

Адміністративну процедуру отримання дозволу на працевлаштування та відповідної категорії візи на в'їзд до Італії іноземного працівника ініціює роботодавець(італієць або іноземець, що перебуває в країні на законних підставах).

При цьому роботодавець повинен:
- подати спеціальну заяву щодо надання дозволу на роботу іноземному працівникові (за спеціальним зразком) до Єдиного імміграційного віконця, компетенція якого поширюється на територію, де здійснюватиметься робоча діяльність, або де роботодавець має своє місцеперебування, або де підприємство, яке подає заяву, має юридичну адресу.

Єдиним імміграційним віконцем здійснюється перевірка умов роботи, які має забезпечити роботодавець іноземцю (у відповідності до визначених стандартів) та надається дозвіл на роботу у межах квот, передбачених постановами Ради Міністрів Італії з регулювання потоків працівників з країн - не членів ЄС та нових членів ЄС до Італії на поточний рік.

Робочі умови не можуть бути гіршими за ті, що визначені національними колективними договорами для даного виду діяльності, а робочий час не може бути меншим за 20 годин на тиждень.

Заява про дозвіл на роботу повинна містити:
• повну інформацію про власника або юридичного представника підприємства, його назву та місце розташування (якщо йдеться про роботу на дому, повну інформацію про роботодавця); 
• повну інформацію про іноземного робітника; 
• зобов'язання щодо забезпечення оплати праці та страхування іноземного робітника у відповідності до чинного національного законодавства та національних колективних договорів про працю відповідної категорії, або такої, що може бути застосована у даному випадку; 
• зобов'язання з боку роботодавця щодо гарантування працівникові придатного житла та зобов'язання щодо витрат на його повернення до країни походження (у разі відсутності коштів у останнього); 
• зобов'язання щодо повідомлення про будь-які зміни у трудових відносинах.

Дозвіл на працевлаштування іноземця, який походить з країни - не члена ЄС, буде виданий лише у тому випадку, якщо центри зайнятості, які працюють у даному районі, повідомлять Єдине імміграційне віконце, що на відповідний запит (пропозицію роботодавця щодо заповнення вакантного робочого місця) не було представлено жодної заявки італійським працівником або працівником з однієї з країн-членів ЄС.

Єдине імміграційне віконце повинне видати роботодавцю дозвіл на роботу (або повідомити про причини відмови) протягом 20 днів з моменту отримання запиту.

Дозвіл на роботу надсилається роботодавцем безпосередньо працівникові або на прохання роботодавця передається Єдиним віконцем до консульської установи в країні походження працівника включно із присвоєним йому (на підставі відповідних зобов'язань роботодавця щодо сплати необхідних соціальних виплат) податковим номером (ідентифікаційним кодом).

У видачі дозволу може бути відмовлено, якщо буде виявлено причетність роботодавця до злочинів, пов'язаних з нелегальною міграцією.

Робітник повинен з'явитися, маючи при собі дозвіл, надісланий йому роботодавцем, або після одержання відповідного повідомлення, до дипломатичного представництва Італії у країні перебування з метою одержання в'їзної візи для праці за наймом.

Для надання домашніх послуг іноземний громадянин має подати також медичний сертифікат, який підтверджує відсутність інфекційних захворювань, виданий компетентними органами країни походження іноземного працівника або консульським медпрацівником (Циркуляр Міністерства праці №145/95).

Дозвіл на працю за наймом повинен бути використаний у період, що не перевищує шість місяців із дати його видачі.

Дипломатичне представництво Італії має видати в'їзну візу протягом ЗО днів від дня подачі заяви.

Процедура отримання дозволу на сезонні роботи є подібною до процедури отримання дозволу на працевлаштування за наймом. Дозволи видаються Єдиним імміграційним віконцем з урахуванням квот, передбачених для сезонних іноземних працівників. При цьому роботодавець може запросити надання дозволу на кількарічне сезонне працевлаштування робітника та відповідне поновлення йому дозволу на проживання. Працівник, який уже отримував дозвіл на сезонне працевлаштування в Італії та у визначений термін залишив територію цієї країни, має право на першочергове отримання дозволу на сезонне працевлаштування на наступний рік у того ж роботодавця, а також певні переваги при отриманні дозволу на роботу за наймом.

Після прибуття до Італії іноземний робітник повинен звернутися до відповідного Єдиного імміграційного віконця протягом восьми робочих днів з моменту перетину кордону Італії з метою підписання договору про перебування, маючи при собі документацію щодо придатності житла та паспорт із візою. Єдине віконце видає дозвіл на проживання, який є єдиним документом, що забезпечує законне перебування іноземця на території Італії. Причини і тривалість перебування, вказані в дозволі на проживання, мають відповідати з характеристиками отриманої візи.

Законодавство Італії щодо працевлаштування іноземців:
1. Закон Італії № 286 „Про регулювання імміграції та норми легального статусу іноземців” від 1998 р.;
2. Закон Італії „Про зміни у законодавстві у галузі імміграції та надання притулку” від 2002 р



 
Усі права застережено Карітас УГКЦ © 2009 м. Івано-Франківськ
Технічна підтримка: © Компанія ІТ-Експерт