payday

Статистика

На даний момент 31 гостей на сайті
Ukrainian (Ukraine)English (United Kingdom)
Жити навпомацки. Історія незрячої жінки, якої опікується франківський Карітас Друк
П'ятниця, 14 червня 2019, 18:43

Наталя Шульга любить фіалки, бо цвітуть цілу зиму. Однак милуватися красою квітів вона вже не може. Жінка повністю незряча. Зараз їй – 58. Зір втрачала поступово. А почалося все, коли Наталя була ще в першому класі. Причина – ДТП. Про недогляд лікарів, секрет ідеального порядку вдома та веселу вдачу – у відвертій розмові з підопічною Карітасу.

… Першокласниця Наталя до школи того дня не пішла. Чи хвора була, вже й не пам’ятає. Підходила та година, коли дівчинка зустрічала маму з роботи. Наталя переходила дорогу, хотіла перестрибнути калюжу. На зустріч їхав "Москвич", водій не зупинився, думав, що об’їде дівчинку, але зачепив крилом машини. Наталя впала і вдарилася до бруківки.

Вже ввечері у дитини піднялася температура та дуже сильно болів живіт. Дівчинку забрала "швидка".

У школярки були пошкоджені внутрішні органи, однак лікарі не відразу це виявили. На третій день після ДТП дитина почала втрачати свідомість. Лише тоді їй зробили операцію. Видалили селезінку, Наталя втратила багато крові. З тих пір дитина почала втрачати зір.

"До третього класу я ще бачила, що написано на дошці, а потім вже мені однокласники диктували, або давали переписувати з зошита, – розповідає Наталя Шульга, – а у класі восьмому я вже читала в окулярах та ще й тримала в руках лупу".

Після закінчення восьмого класу Наталя пішла працювати на учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих. Робила папки-швидкозшивачі. Отримала групу інвалідності по зору. Там зустріла свого чоловіка.

До 1987 року Наталя їздила на роботу сама, ще бачила. А далі – лише силуети та тіні. Каже, для незрячої людини бачити хоча б силуети – це дуже багато – бачити, що йде людина, їде машина, коли готуєш їсти, бачиш контури посуду, продуктів.

Жінка розуміла, що втрачає зір і готувалася – виключала світло на кухні і робила все навпомацки – чистила картоплю, готувала, мила посуд.

У квартирі Наталя орієнтується дуже добре – на пам'ять знає кожен кут, кожен поворот. Знає, де що стоїть. В цьому й є секрет порядку вдома – кожна річ має своє місце.

Зараз жінка ще доглядає за своєю старенькою мамою. Йосифі Романюк – 89. Жінка вже рік, як не встає з ліжка. А до тих пір допомагала незрячій доньці, чим могла – готувала їсти, разом ходили на ринок за продуктами.

Родину відвідують волонтери Карітасу, які пройшли ряд навчальних тренінгів по догляду за хворими людьми. Тренінги проводять працівники Карітасу та запрошені фахівці.

І незважаючи ні на що Наталя дуже життєрадісна. Дивується, коли люди через дрібниці впадають в паніку. Вважає, що всі неприємності – це тимчасові незручності. Найбільша проблема – це коли людина хвора і хворі рідні.

Працівники Карітасу Івано-Франківська відвідають сім’ю три рази на тиждень. Карітас закуповує необхідні ліки, засоби для гігієни та продукти харчування, надає у тимчасове користування обладнання для догляду. Медико-соціальний працівник вимірює артеріальний тиск, рівень цукру у крові. Соціальний працівник робить закупки у магазині, за необхідності допомагає з домашніми справами.

Допомога здійснюється у рамках проекту "Мережа Центрів Домашньої опіки Карітас України, 2019".

 
Усі права застережено Карітас УГКЦ © 2009 м. Івано-Франківськ
Технічна підтримка: © Компанія ІТ-Експерт