Друк

«Доля завжди була до мене прихильною», – посміхаючись, починає свою розповідь про себе Марія Савчин, незважаючи на свій діагноз – карцинома аноректального відділу прямої кишки з метастазами в пахові лімфатичні вузли.

Пані Марії 63 роки. Народилася жінка у с. Росільна на Прикарпатті. Зростала у християнській родині, навчалась, допомагала батькам, а згодом і одружилась. Господь подарував доброго чоловіка та двох синів, яких виховали добрими та чуйними. Життя спливало рік за роком, як і у кожного. Аж раптом тишу жіночого щастя сколихнув шокуючий діагноз хірурга:

«У вас рак і необхідно терміново робити операцію». Це було, наче сніг на голову. Та рідні підтримали жінку, їй зробили операцію, а потім вона регулярно проходила курси хіміотерапії. Цей період був дуже важким, жінка падала з сил, втрачала апетит, а найгірше – думала, що вона з цього не вийде.
«Тоді я зрозуміла, що немає більшого дару Божого, як здоров'я, – каже пані Марія, – і це так! Дякуючи своєму лікуючому лікареві я дізналась про Карітас. Одного разу наважилась прийти туди, мене зустріли молоді дівчата – медсестра та лікар. Привітно поговорили зі мною, взяли мої документи та запросили мене на тренінг для стомованих людей. Я спочатку не зрозуміла що то таке, навіть посміхнулась якось байдуже на таку пропозицію. Вдома розповіла дітям і чоловікові, а потім все ж таки пішла на зустріч. В той день нас у Карітасі зібралось десь людей 15, це були як самі хворі та їхні родичі. До нас прийшов хірург, який докладно розповів нам про нашу хворобу, про те, як нам далі жити з цим діагнозом, як харчуватись, а найголовніше – як правильно користуватись калоприймачами, щоб вони якомога довше були прикріплені до стоми, як обробляти стому перед накладанням калоприймача, які можуть бути ускладнення. Це була дуже повчальна та корисна інформація для всіх нас. Після навчання нас запросили за кавову перерву, під час якої мене познайомили з усіма присутніми, я трошки розповіла про себе і зав'язала дружні стосунки з іншими людьми, яких торкнулась ця хвороба».

У Карітасі хворі люди збираються групами, з ними працює психолог, священник, які допомагають боротися за життя, знайти віру та надію на одужання, примиритись з тим викликом, який їм кинула доля.

"Ми молимось вервиці до Пресвятої Богородиці в наміренні за здоровя всіх людей, які потребують Божої допомоги та одужання, – розповідає пані Марія. – Тут ми ділимось своїми проблемами, не лише щодо здоров'ю, а іноді навіть особистими, бо ми дуже потоваришували і зріднилися. Нехай Господь благословляє щоденну працю працівників Карітасу, дає їм усім міцне здоров'я та терпіння дарувати любов та творити милосердя для всіх хворих і немічних».

На жаль, важка недуга зробила своє. Сьогодні пані Марія вже є лежачою, потребує допомоги коханого чоловіка та люблячих синів. Працівники Карітасу навідуються до неї і підтримують хвору та її близьких.

"Ми всі молимо Бога, щоб дав їй сили пройти свій життєвий шлях до кінця без нарікань, у спокої душі та без тілесних страждань", – говорить завідувачка Центру догляду вдома, що діє на базі Карітасу, Іванна Дмитрук.

Допомога важкохворим людям здійснюється в рамках проекту "Мережа центрів домашньої опіки Карітасу України (паліативна допомога)".